«Міжнародні злочини скоюються рф проти українців саме тому, що вони є українцями». Сергій Саяпін про війну в Україні

Сергій Саяпін –  відомий юрист-міжнародник, доктор юридичних наук з міжнародного кримінального права (Берлінський університет Гумбольдта),  доцент з міжнародного та кримінального права Університету КІМЕП (Алмати, Казахстан).

Пане Саяпіне, яка можливість притягнення вищого військово-політичного керівництва рф до міжнародної кримінальної відповідальності?

Така можливість теоретично існує, але лише за умови, якщо росія з тієї чи іншої причини сама піде на співпрацю з Міжнародним кримінальним судом. На даний момент такий сценарій є малоймовірним, але я не виключаю його повністю. Для цього, зокрема, мають набрати обертів міжнародні економічні санкції і Україна має здобути переконливу воєнну перемогу.

Чи буде доцільним та результативним створення міжнародного трибуналу щодо злочинів агресії в Україні?

Доцільність такого трибуналу – є однозначною, а його ефективність можна було б оцінити тільки за результатом. Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції щодо злочину агресії, вчиненого громадянами рф проти України. Розраховувати на притягнення їх до кримінальної відповідальності в рф – марне діло. Відповідно, суд ad hoc є найперспективнішою моделлю. На мою думку, це має бути «гібридний» трибунал, «вбудований» у судову систему України із застосуванням в тому числі кримінального права України.

Як можна росію притягнути до відповідальності, якщо вочевидь наявні беззаперечні докази її протиправної поведінки, яка порушує норми міжнародного права, в той же час сама росія виправдовує такі дії правом на самооборону, а також блокує будь-які рішення в межах Ради Безпеки ООН?

Запровадження міжнародних економічних санкцій проти рф – це вже форма реалізації її міжнародної відповідальності за агресію проти України. росія більше не є членом Ради Європи, їй відмовляють у проведенні міжнародних спортивних та культурних заходів, з росії йдуть інвестори та компанії у різних, у тому числі, стратегічних секторах економіки. Розробляються механізми відмови від російських енергоносіїв.

Ці заходи будуть надавати все більше чутливий вплив на російську економіку і, згодом, їхній ефект повинен проявлятися дедалі більше. В умовах неможливості впливу на ситуацію з боку Ради Безпеки ООН варто покладатися на санкційні механізми, які не пов’язані з Радою Безпеки.

Як ви думаєте в такому разі, чому рф не усунули від голосуванні в Раді Безпеки за статтею 27(3) Статуту ООН?

Стаття 27(3) Статуту ООН стосується прийняття рішень на підставі Глави VI Статуту, тобто щодо мирного вирішення спорів. На підставі Глави VI Рада Безпеки у будь-якому випадку приймає не обов’язкові для виконання рішення, а лише рекомендації. Обов’язкові до виконання рішення приймаються, виходячи з Глави VII Статуту, а там рф має право вето. Отже, на Раду Безпеки не слід покладати надії у будь-якому випадку.

Як тоді домогтись від Ради Безпеки ООН прийняття рішення щодо агресії і відповідальності рф за неї? Які ще є механізми притягнення до відповідальності за агресію?

В рамках ООН Україні доцільніше покладатися на підтримку Генеральної Асамблеї та на правові позиції Міжнародного Суду (ООН – прим.). Україна вже використовує обидва ці формати і це правильно.

Чи є можливим виключення рф з ООН або з числа постійних членів Ради Безпеки?

Виключення рф із ООН практично неможливе. Теоретично, відповідно до статті 18(2) Статуту, Генеральна Асамблея могла б проголосувати більшістю у дві третини голосів за виключення рф з ООН з урахуванням того, що рф систематично порушує принципи Статуту за змістом його статті 6. Але для того, щоб Генеральна Асамблея могла проголосувати з цього питання, відповідно до статті 6 Статуту, необхідна рекомендація Ради Безпеки, а в Раді Безпеки таке рішення не буде прийнято.

Виключення рф з постійних членів Ради Безпеки, на мій погляд, знову ж таки, теоретично – трохи перспективніше. У статті 23(1) Статуту серед постійних членів Ради Безпеки все ще згадується Союз Радянських Соціалістичних Республік, а не російська федерація. Якщо підійти до питання креативно і переконливо обґрунтувати, що рішення про зайняття рф місця СРСР у Раді Безпеки є порушенням процедури, тобто, по суті,  спроба обійти процедуру, встановлену для внесення поправок до Статуту, то все може вийти. Все залежить від політичної волі держав – чи буде така ініціатива підтримана переважною більшістю членів ООН.

Як заставити рф компенсувати нанесену шкоду і які історичні моделі сплати репарацій є найбільш доцільними для України?

Враховуючи безпрецедентність агресії проти України, відповідальність за агресію – включаючи репарації – також буде безпрецедентною. Інакше кажучи, відповідальність рф перед Україною набуває прецедентного значення само собою.

Чи буде нести відповідальність рф за залучення до своїх лав приватних військових та охоронних компаній у ситуації збройного конфлікту проти України?

Через відсутність міжнародного договору, який регулював би порядок використання державами приватних військових та охоронних компаній у збройних конфліктах, деякі міркування на цю тему містяться в так званому Документі Монтре. Думаю, читачам є сенс ознайомитися з його змістом, він відповість на багато запитань.

Що буде росії за залучення зокрема ПВК «Ліга» (ексПВК «Вагнер)?

Міжнародне право передбачає відповідальність держав за діяльність недержавних суб’єктів, які виконують волю держав та діють під її контролем. рф має бути готова до санкційного тиску за порушення міжнародного права, які здійснюються «вагнерівцями» та іншими недержавними суб’єктами, поведінку яких контролює рф.

Який алгоритм притягнення таких осіб зі складу ПВК до відповідальності?

Оскільки учасники ПВК – фізичні особи, їхня поведінка підпадає під дію, зокрема національного та міжнародного кримінального права. У разі скоєння ними воєнних та інших міжнародних злочинів вони підлягають кримінальної відповідальності на загальних підставах.

У контексті міжнародного збройного конфлікту рф проти України для нас важливим є питання союзників держави-агресора. Чи є Білорусь state terrorism у цій війні?

Білорусь явно сприяє рф у скоєнні агресії проти України. Відповідно до пункту (f) статті 3 Визначення агресії 1974 року «дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави» кваліфікується як акт агресії. Це те, що робить Республіка Білорусь, дозволяючи використовувати свою територію для нападу на територію України.

Інше питання в контексті порушень державами договірних зобов’язань, якщо держава не є підписантом окремих міжнародних конвенцій, чи можливо її притягнути до відповідальності за міжнародні правопорушення відповідно до норм звичаєвого міжнародного права?

Насправді, саме так усе і відбувається зараз. Міжнародні санкції, які були запроваджені проти рф, відповідають Статтям про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 року – це документ, який відображає саме звичаєве міжнародне право.

А як тоді бути щодо ситуації в Маріуполі, Ірпіні та Бучі, чи можна кваліфікувати це як злочини геноциду?

Міжнародні злочини, які були скоєні проти цивільного населення у цих містах, однозначно є, як мінімум, воєнними злочинами та злочинами проти людяності. Це міжнародні злочини, а саме воєнні злочини, оскільки вони є злочинними порушеннями міжнародного гуманітарного права. Крім того, це інші міжнародні злочини, а саме злочини проти людяності, оскільки йдеться про масові злочинні діяння проти цивільних осіб. Цілком можливо, що ці дії підпадають під визначення геноцид.

Для кваліфікації геноциду необхідно довести спеціальний намір, спрямований на повне чи часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Вважаю, що міжнародні злочини, про які ми говоримо, скоюються проти українців саме тому, що вони є українцями.

Михайло Мітько, Анастасія Мартиневич, Юрій Усманов для ГО “Центр міжнародного гуманітарного права і перехідного правосуддя”.